ДАНІ ПРО КРАЇНУ

Ліван: прапор, столиця й довідка

Ліван лежить на східному узбережжі Середземного моря і, незважаючи на свою невелику територію, виявив відмінності у висоті. Бейрут - це столиця і портове місто, в той час як гори та рівнина Бекаа створюють свої місця для пейзажів. Зелена кедра на червоно-білому прапорі є особливо ясним знаком визнання і в той же час пов'язаною з природною та культурною історією країни.

Перевіряйте свої знання →

Ліван · навчальна колекція

Ліван стисло

Столиця: Бейрут
Континент тесту: Азія
Мови у довідковому записі: Арабська (офіційна мова); також поширюється французькою та англійською.
Валюта: Ліванський фунт (LBP)
Населення: 5 849 421 (2025, Світовий банк)
Область: 10 452 km²
Затоки узбережжя: Не заблоковано
Коди ISO: LB / LBN
Суфікс країни інтернету: .lb

Найвища точка: Qornet es Saouda, 3 088 m
Національне свято: 22 листопада
Центральний рівень внутрішнього середовища: Бекааcameroon_
Дерево прапора: Сідар
Західне морське узбережжя: Середземне море
Сирійські гори: антилібаноне@ item: inlistbox

Ліван: вигляд, значення та історія прапора

Дві червоні смуги загороджують білу середню смугу вдвічі вищу. Посередині нього стоїть зелена кедра. Дерево - вирішальна особливість: прапор не має ані зірки, ані півмісяця. З другого боку, тільки білі й червоні ділянки не відрізнять їх від інших національних прапорів.

Архів Фактів поєднується з боротьбою визволення, а білий з миром, чистотою і снігом гір. кедр - це народний символ, який пов'язаний з міцністю і непорушністю. Ці дерева мають конкретне посилання на ландшафт, тому не потрібно пояснювати мотиви, що стосуються кожного окремого гілки.

Столиця : Бейрут

Бейрут лежить на узбережжі Середземного моря. Столиця має важливий порт і є важливим центром торгівлі, освіти та культури. Його морське узбережжя з'єднує його з історичними прибережними містами східного Середземномор'я, а гори відокремлюють від внутрішніх районів лише порівняно вузькі.

Назва міста пов'язана зі старим словом, що означає " фонтан ." Історія Бейрута триває багато років, але сучасне місто не можна порівнювати з одним. Сусідні гірські райони та трафік, через які вони проходять, також пояснюють, чому столиця тісно пов'язана з дуже різними регіонами маленької країни.

Пристосовуйтесь до цієї столиці →

Ліван: географія, історія та культура

З Середземного моря місцевість стрімко піднімається до Ліванських гір. На схід від цього лежить долина Бекаа, далі на схід від гори Анти-Лібанон на кордоні з Сирією. Найвища точка острова Кунет - ес - Сауда сягає 3808 метрів. Отже, сніг у горах і теплі прибережні умови можуть відбуватися дуже близько один до одного; тут не йдеться про однакові краєвиди.

Арабська - офіційна мова, а французька та англійська - також поширена. Мовні зв'язки відбивають торгівлю, освіту й різні історичні впливи. У країні з релігійного погляду також є різноманітна історія. Це не має нічого спільного з представленням, як домівка лише однієї громади. Довга прибережна історія включає фінікійські міста, а інші пам'ятники - римські або пізніші епохи.

Ліван оголосив незалежність у 1943 році, пов'язуючи її з кінцем французького мандатного ордену. Національне свято 22 листопада. Історичні прибережні містечка, комплекси храму та гірські ландшафти є частиною спадщини ЮНЕСКО. Для країни особливо важливим є різниця між географічними та культурними характеристиками та швидкозміненим політичним чи економічним станом.

Ваалбек

Ваалек був центром світової спадщини ЮНЕСКО з 1984 року. Це одна з важливих стародавніх пам'яток країни, яка розташована всередині Бекаа. Вона доповнює часто домінуюче зображення Лівану, як вузьку прибережну державу з історичним краєвидом у центрі.

Сідари і Кадіша

З 1998 року до долини Кадіша та лісу Господніх кедрів входить разом зі світовою спадщиною. Альбомна, релігійна історія і народний символ дерева є явно зв'язані тут. Отже кедр на прапорі має видиму згадку про справжній захищений ландшафт.

Бібл і Тирос

З 1984 року обидва прибережні міста є світовими заповідними землями. Вони вказують на історичну важливість Східного Середземномор'я для торгових та культурних стосунків. Разом з Бейрутом вони показують, що прибережна історія поширюється на кілька центрів.