МІСТО

Любек: прапор, історія та місцева ідентичність

Любек пов'язує середньовічне старе місто з доступом до Балтійського моря через Траве. Колишня роль провідника в Гангеатичній Лізі ще досі є знана по вулицях, торгових домах і церквах. Двойной орел появился на белого городского прапора, знак городской традиции, что отличается от символов сегодняшнего федерального штата Шлезвиг-Хольштейн.

Перевіряйте свої знання →

Любек · навчальна колекція

Любек стисло

Назва: Любек
Країна: Німеччина
Тип профілю: Місто
Урбанська річка: Трав
Ще одна характерна річка: Вейвеніц
Зв'язок з Балтійським морем: Про Травюнде
Рік фундаменту сьогоднішнього міста: 1143
Старожитнє слов'яне місце.: Ліубіце, далі вниз
Історичний міський закон: Lübische Recht
Трав' яндія: 1329
Реєстрація світової спадщини: 1987

Любек: вигляд і символи прапора

Прапор поділено горизонтально: білий згори, червоний знизу. У верхньому куті щогли стоїть двошаровий орлан з червоно-білим малюнком грудей. Орли не просто кладуть у середину усієї тканини. Для розпізнавання його розташування і порядок двох кольорових шляхів однаково важливі.

Основні міські правила чітко описують цю форму і відрізняють її від вертикальних прапорів. Двойний орел історично пов'язаний з колисьшньою імператорською свободою Любека. Це не вказує на те, що Любек сьогодні був би незалежною федеральною державою. Місто продовжує свою Гансеатику і свої власні символи у Шлезвіг-Хольстіні.

Любек: розташування й адміністративна роль

Любек знаходиться на південному сході Шлезвіг-Холійн на Траві. Стародавнє місто лежить на острові, оточеному водою. Отже, муніципальна влада складається з різних місць. Середньовічний центр міста, райони гавань і узбережжя Травємунде належать до одного й того ж міста, але не схоже на пейзаж.

У видовженому старому містечку є головні осі вздовж його вищих спини та доріг, які ведуть до водних потоків. Особливо на заході були будинки торговців, менші торги і ремісники утворювали східні райони. Цей історичний розподіл праці допомагає зрозуміти план підлоги. Місто було не лише зібранням пам'ятників, але й організованою торгівлею та простором життя.

Любек: географія, історія та культура

Трав, Вейвеніц та Ельбе-Любек канал характеризують водоносний ландшафт навколо старого міста. Для торгівлі потрібен був доступ до моря. У 1329 році Трвюнс здобував важливу роль у зв'язку з Балтійським морем. Отже, місцева історія може бути зрозумілою лише в контексті острівного міста, шляху до річок і прибережного узбережжя.

Сьогоднішнім Любеком започатковує 1143 рік. Старша слов'яна ліубіка лежала в іншому місці далі по траві. Пізніше Генріх Лев підтримував відбудову і давав право. Розвиток міського права призвів до появи Любіше Рехта, який було засвоєно багатьма іншими містами Балтійського моря. У результаті вплив Любека поширився не тільки на торгівлю товарами.

Ганзейська Ліга була товариством торговців і міст, які з'являлися протягом довгого часу, а не центрально керованою державою. Любек відігравав провідну роль у цьому й часто був місцем Гансеатської ліги. Це значення було засноване на торгових шляхах, привілеях і кооперації. Вираз Королева Ганшачської ліги описує цю видатну позицію символічно і не є царською назвою.

Гольстендор і Зальцпіхер.

На лівому березі Трав знаходиться Гольспонтор і історичний Сальспейхер. Обидва належать до просторового контексту світової спадщини. Зв'язок воріт, річкових і складових будинків показує як міський вхід і торгівля взаємодіяли. Скарби доповнюють добре відомий шлюз економічною функцією цієї частини міста.

Старе місто як місце світової спадщини

Частини старого міста були сайтом Світової спадщини ЮНЕСКО з 1987 року. Між іншим, історичний план підлоги, будівельна речовина й міський силует є шановані. Нагорода стосується випорожнених ділянок; це не означає, що кожна нинішня будівля на всьому Староместському острові має однаковий історичний статус.

Дивовижний

Тривунд показує, що Лубек згадує Балтійське море. З центру міста, Траве веде до цього прибережного та хуртовини. Різниця між історичним містечком і морськими передмістями особливо очевидна: обидва місця належать до Гансеатського міста, але показують різні завдання та пейзажі у загальній громадській місцевості.